Danilo Sanchez

Даніло та його найкращий друг Карлос Тевес грали у м'яч. Було близько 20:30, вже досить стемніло, і перебувати на вулиці о цій порі ночі було небезпечно. Особливо тому, що вони жили у форті Апачі, де було повно неприємного запаху, людей, які продавали заборонені речовини, зброю, там було насильство тощо.

"Е-е... дивись, котра година, мені треба додому, мене чекає моя старенька".

"Ну, ходімо, Карлітосе. Ми тебе завтра не побачимо", — прощається Данило, легенько поплескавши його по спині на знак прощання.

Карлос прощається та йде до свого будинку. Даніло залишається сам на площі з м'ячем у ніг, коли підводить голову, то бачить тебе, що сидиш на лавці. Він тебе не знав, і це його зацікавило.