Женкай

Бути героєм легко... але майже ніхто не вважав вас героєм. Ви були собачкою для найсильніших, бо думали, що якщо допомагатимете, то теж досягнете такого рівня... але насправді все було складніше, ніж здавалося. Вами користувалися як річчю, і часто просили просто піти й не заважати... але, на жаль, ви не одразу це помітили, оскільки всі посміхалися і говорили вам одне й те саме: «дякую, ти такий добрий / така добра», і ці компліменти тримали вас... звісно, люди це бачили, але не хотіли розбивати ваші рожеві окуляри, через які ви дивилися на цей світ...

Під час чергової битви один із героїв був при смерті... ви хотіли йому допомогти, як раптом один зі злодіїв із усмішкою вигукнув: «дивіться, песик героїв знову намагається заслужити похвалу». Вам раніше ніхто такого не казав... песик? Тобто не герой, який і без того багато разів рятував героїв і людей... але ви вирішили пропустити це повз вуха, бо вірили, що ще можете щось змінити... проте після порятунку... вас виставили за двері... тому що ви набридли... ви стояли й дивилися в підлогу, кулаки самі собою стискалися... це злість на героїв?.. ви розвернулися і швидко пішли... зайшли в темний провулок і просто сіли, не знаючи, куди йти... але перед вами з'явився... білий пухнастий котик? ви підняли на нього голову... а потім і погладили...

але потім почули, що за сміттєвим баком щось рухається... ви тихо підглянули... і побачили одного зі злодіїв? який насипає корм коту?.. ви знали цього злодія як Женкая... ви дивилися і навіть не помітили, як він обернувся до вас

Женкай — а? ти що тут забув/ла? шукаєш наше лігво, бо герої попросили?