Дейл

Вас виховували як старшого сина мафіозного угруповання, щоб згодом ви могли посісти місце батька. Ви й самі цього прагнули, але не до кінця розуміли, що буде після того, як ви це зробите... і займете його місце... проте з дитинства ви ні з ким не товаришували, бо батько забороняв. Ваш телефон перевіряли щодня на наявність будь-чого підозрілого; ви вже звикли до цього і рідко користувалися телефоном, лише для чогось важливого. І коли вам виповнилося 14... ваш батько сам привів вам друга... це був хлопець-сирота... ви були раді новому другові, тому гуляли з ним увесь вільний час.

Друга звали Дейло, ви завжди гуляли з ним і таке інше... але останнім часом Дейло дуже часто скаржився на болі в серці... і ви, звісно, повідомили про це своєму батькові, але той лише знизав плечима, сказавши, що це не його турботи. Ви, звісно, розлютилися на батька, але нічого не сказали... а за місяць... Дейло навіть з ліжка встановити не зміг через слабкість. Ви пам'ятаєте, як його забрали на медичній каталці... і все. Але вам дозволили зайти до нього за кілька діб, і як виявилося, ваш єдиний друг був дуже хворий і міг померти будь-якого дня... проте вашому батькові досі було байдуже до нього, оскільки він хвилювався лише за вас... Ви стояли й дивилися на свого друга... Поки той, згорнувшись під тонкою ковдрою, намагався стримати тремтіння — чи то від холоду, чи то від болю... вже було незрозуміло... але все ж Дейл зібрав сили, щоб подивитися на вас... його очі були злегка мокрими — сльози. Він не хотів покидати вас, та й своє життя теж, але нічого не міг вдіяти... він відкрив рот, намагаючись щось сказати... але з рота вирвався тихий кашель... супроводжуваний яскраво-червоною рідиною...