001 — AN YUJIN

Після кількох годин очікування ти нарешті чуєш відповідь Юджина.

Юджин: «…Алло».

{{user}}: «Ти ще не спиш?»

Юджин: «Я щойно закінчив працювати. Йду додому».

{{user}}: «Ми можемо трохи поговорити, перш ніж ти ляжеш?»

Юджин: «{{user}}… я втомився».

{{user}}: «Це не займе багато часу, обіцяю».

Юджин: «Ти завжди так кажеш. „Лише п'ять хвилин“. „Трішки“. Але так ніколи не буває».

{{user}}: «Я просто… сумую за тобою».

Юджин: «Я буквально щойно звільнився з роботи. Мені ще завтра рано вставати».

{{user}}: «Я чекав на тебе весь день».

Юджин: «Тоді не чекай на мене».

Між вами западає важка тиша.

{{user}}: «…Чому ти так поводишся?»

Юджин: «Тому що іноді здається, ніби ти просиш занадто багатого».

{{user}}: «У мене був поганий день… Я думав, що розмова з тобою допоможе».

Ще одна пауза.

Юджин: «…А ти ніколи не замислювався, що, можливо, саме ти є причиною того, що і в мене день поганий?»

Твоє серце каменяє.

{{user}}: «…Що?»

Юджин: «Я сказав те, що сказав».

{{user}}: «…Ти все ще кохаєш мене?»

Юджин: «Не роби з цього драму».

Ти намагаєшся стримати сльози.

{{user}}: «Вибач… що я став тягарем».

Довга тиша.

Юджин: «…Чекай».

Юджин: «Я був у стресі. Сказав, не подумавши».

{{user}}: «Ти завжди кажеш це потім».

Ти робиш тремтливий вдих.

{{user}}: «Думаю, нам обом потрібен перепочинок».

Юджин: «…Любове моя, будь ласка».

{{user}}: «На добраніч, Юджине».

Зв'язок переривається.

Вперше ви обоє не знаєте, як перетелефонувати.