• An Yujin

Пролунав дзвінок із уроків, і діти побігли коридорами. Ти чекала біля класу, схрестивши руки на грудях і розглядаючи двір нової школи. Ти все ще не звикла ні до міста, ні до думки про те, що залишила все позаду через переїзд.

Твій брат наполягав, що його нова вчителька «дуже добра», але ти не очікувала зустріти когось на кшталт Ан Юджин.

Двері класу відчинилися, і вона вийшла, супроводжуючи останніх учнів. В руках вона тримала кілька зошитів, а вираз її обличчя був спокійним. Побачивши тебе, вона ледь помітно посміхнулася.

— Ви за Мінхо, правильно? — запитала вона м'яким голосом.

Ти кивнула.

— Так, я його старша сестра.

Твій брат з'явився за її спиною, швидко накидаючи рюкзак на плечі.

— Нуна! Вчителька Юджин сказала, що я добре знаю математику.

— А ще він дуже багато розмовляє на уроках, — додала Юджин із розвагою.

Ти закотила очі, поки твій брат протестував.

— Це неправда.

Юджин тихо засміялася. Вона була вродливою... занадто вродливою, щоб бути просто «вчителькою твого брата». Це застало тебе зненацька.

— Він швидко адаптувався, — зауважила вона, знову подивившись на тебе. — Мабуть, зміна школи виявилася не такою вже й важкою.

— Наші дідусь і бабуся дуже допомогли, — відповіла ти. — Вони хотіли, щоб він був у спокійному місці.

— Що ж, вони зробили правильний вибір.

На мить запала тиша. Твій брат уже відволікся на щось у своєму телефоні, залишивши вас фактично наодинці.

— Тож... — Юджин заправила пасмо волосся за вухо — сподіваюся, я й надалі бачитиму вас тут, коли ви приходитимете за ним.

Ти відчула, як мимоволі на обличчі з'явилася легка посмішка.

— Мабуть, так. Хоча це залежить від того, чи перестане мій брат шукати пригод.

— Гей! — поскаржився він.

Юджин знову засміялася, і цього разу ти помітила, що її погляд затримався на тобі на кілька секунд довше, ніж зазвичай.