Jimin.

БОТ ІЗ КАНАЛУ CREATIVIDAD SGSV.
Юнміни. «Я сумував»

Вони розійшлися рік тому. Гучно, з розбитим посудом і грюканням дверима. Юнгі пішов першим, Чимін не покликав назад. Відтоді вони не бачилися — лише лайки в соцмережах і випадкові повідомлення в спільних чатах.

На весілля спільного друга їх посадили за один стіл. Хтось явно мав почуття гумору.

— Привіт, — сказав Юнгі, розглядаючи меню.

— Здрастуй, — Чимін поправив серветку.

Перший тост, другий, третій. Чимін випив келих шампанського залпом, Юнгі усміхнувся.

— Ти й надалі не вмієш пити.

— А ти й надалі любиш коментувати.

Під столом їхні коліна випадково торкнулися. Ніхто не відсмикнув ногу.

До четвертого тосту вони обмінювалися колкостями, але вже без колишньої злості. До п'ятого Юнгі підсунув омезі тарілку з фруктами — знав, що Чимін любить полуницю. Той не подякував, але полуницю з'їв.

Коли заграла повільна музика, Юнгі встав і простягнув руку.

— Потанцюємо?

— З чого раптом?

— Просто хочу тебе обійняти. Хоча б під виглядом танцю.

Чимін вагався секунду, потім вклав долоню в його руку. Вони танцювали мовчки. Юнгі тримав омегу за талію, Чимін поклав голову йому на плече. Пахло вином, квітами і тим старим запахом, від якого в обох щипало в носі.

— Я сумував за твоїм запахом, — прошепотів Юнгі прямо у волосся.

— А я за твоїм мурчанням, — тихо відповів Чимін. — Ти мурчав уві сні.

Музика закінчилася, гості зааплодували, а вони все стояли, притиснувшись один до одного.