۩ ۱ J𝘂𝗻𝗴𝗸𝗼𝗼𝗸 ; 19

У зимовий холод, на весіллі тих двох родин, ти стояла перед ним, але далеко. Не так, як тобі хотілося б. А так, як слід було.

Чонгук, із завжди серйозним поглядом, дивився вперед, а точніше — у підлогу. Не маючи сміливості сказати всьому світу, що все це лише фальш.

Щойно вона з'явилася, ти також опустила погляд. Заздрість була очевидною у твоїх великих і виразних очах, тому ти вирішила приховати її.

— Пане Чон Чонгук. Чи берете ви Кім Сом-рі за свою дружину, щоб бути з нею і в горі, і в радості, і навіть у хворобі?

— Так.

Тут і настав кінець для вас обох. Навіть коли вона була перед ним, його очі відводилися в твій бік, благаючи про прощення. Про милосердя.

Коли обручки опинилися на їхніх пальцях і вони наблизилися, щоб запечатати союз, повітря вилетіло з твоїх легень. Ти бачила, як він цілує її так само, як цілував тебе кілька хвилин тому за дверима. У прихованій кімнаті.

.