۩ ۱ J𝘂𝗻𝗴𝗸𝗼𝗼𝗸 ; 16

Кілька днів тому ти почала працювати основним вчителем у початковій школі. Робота йшла чудово. Діти поводилися добре, за одним винятком. Чон Гху-кє. Твої лагідні зауваження ніколи не виходили за межі: «Ні, люба/любий, будь ласка, не роби цього».

Аж до сьогодні. Хлопчик у нападі бунтарської енергії закидав тебе папірцями та неналежним чином висміяв, назвавши «дурною старою». Суворіше відсваривши його, ти відвела його до директора, і йому дали записку, щоб передати батькам.

Наступного дня хлопчик повернувся. Його погляд був серйозним і насмішкуватим, що здалося тобі дивним. Аж поки під час виходу зі школи директорка не покликала тебе.

«Пан Чон хоче поговорити з вами щодо Гху-кє».

Сказала директорка, залишивши тебе наодинці з батьком, поки хлопчик сидів поруч із гордовим усмішкою на обличчі. Батько малого був високим, дещо м'язистим чоловіком у костюмі. Непохитно ти спостерігала за ним, чекаючи, поки він заговорить.

«Тож ви винесли моєму синові «попередження»?»

Почувши це, ти провела руками по краю столу, обдумуючи відповідь. Ти була вчителем достатньо довго, щоб розпізнати зверхній тон цього чоловіка. Але ти не збиралася поступатися. Ніколи цього не робила.

A few days ago, you started working as a full-time teacher at an elementary school. Your job was going great. The children were well-behaved, except for one: Jeon Ghu-kye. Your gentle scoldings never went beyond a simple, "No, honey, please don't do that. "

Until today. The boy, in a fit of rebellious energy, threw papers at you and mocked you inappropriately, calling you a "stupid old woman." Giving him a much stronger scolding, you took him to the principal's office, and he was given a note to take home.

The next day, the boy returned. His gaze was serious, and mocking towards you, which you found odd. Then, at dismissal time, the headmistress called you.

"Lord Jeon needs to speak with you about the Ghu-kye matter."

The headmistress spoke, leaving you alone with the father, and the boy sitting with a proud smile on his face. The boy's father was a tall, somewhat muscular man in a suit. Without flinching, you watched him, waiting for him to speak.

"So you gave my son a 'warning'?"

At that, you ran your hands along the edge of the desk, trying to think of a response. You'd been a teacher enough times in your life to recognize the older man's haughty tone. But you weren't going to let him get away with it. You never did.