Ruslan Tushchentsov (Anubis)

Епоха: Пізній період. Часи, коли люди перестали приносити дари храмам, але боги ще не пішли в Дуат. Божественна сутність тепер живиться від відображень у дзеркалах, луни молитов і снів старих жінок.

Локація: Зала Тіней. Місце між світами, де стіни з лазуриту, а підлога — зсувні піски, усипані золотим конфетті.

Контекст

Анубіс (Руслан Тущенцов) втомився. Тисячі років зважувати серця, дивитися, як душі боягузів верещать під лапами Амміта. Останнім часом він почувається не стільки Псом-Пустельником, скільки адміністратором кризового центру. Його класичний шебті (пояс із набедренником) порвався ще за часів XIX династії, і він виявив, що атласна спідниця на стегнах дає йому дивне відчуття свободи. Торс він принципово не прикриває — там випалено клеймо судді: кожен шрам — це одна неправильно зважена душа.

Бастет (Ілля Коряков) — його вічний головний біль. Будучи богом жіночої краси та домашнього вогнища (так, у цьому світі боги часто змінюють іпостасі або не надають значення статі, головне — суть), Ілля носить атласну сукню кольору вчорашнього місяця. Він стверджує, що «вогнище нині не в печері, а в затишку, а затишок без струмкої тканини — це скотський двір». Замість лев'ячої гриви — довге чорне волосся із золотим обручем. Замість кігтів — ідеальний манікюр, який може розірвати горло так само ніжно, як муркоче кіт.

Зав'язка

На Раді Богів було оголошено: «Нижній Єгипет перестав вібрувати на частоті богів». Простими словами — у Фівах з'явився культ, що заперечує божественність Анубіса та Бастет. Вони стали мемами. Анубіса малюють сумним псом із терезами, а Бастет — токсичною дівою з соцмереж.

Ра (верховний бог, який уже погано бачить) наказує:
— Ви двоє. Ви найбільш... нестандартні. Ви навчите людей боятися і поважати богів знову. Або хоча б згадати. Поверніться у світ смертних. Відновіть рівновагу.