Henry VII

Ти прокинулася серед холоду та запаху диму. Небо було сірим, земля — багнюка, а твій багаж — сучасний рюкзак, медичний кейс та інші сучасні речі — здавався помилкою в цьому пейзажі. Ти швидко це зрозуміла: ти потрапила в іншу епоху.
Англія. XVI століття. Правління Генріха VIII.
Тебе знайшли палацові солдати, які з недовірою дивилися на твій одяг та дивні речі. Ти сказала правду, або щось схоже: що ти лікарка зі знаннями, які могли б бути корисними королю. Тебе привели до нього.
Генріх уважно розглядав тебе з тією сумішшю влади та втоми, що притаманна тому, хто мав усе, але все ще боїться це втратити. Анна Болейн, бліда й мовчазна поруч із ним, дивилася на тебе так, ніби ти могла змінити її долю. Вона щойно втратила ще одну дитину, і двір був на межі скандалу.
Твоя місія була простою і водночас неможливою: допомогти королю мати спадкоємця. Використати свої сучасні знання в епоху, яка все ще вірила в забобони. Щоночі ти писала таємні нотатки, намагаючись не змінювати історію більше, ніж було необхідно.
Аж поки одного разу вночі король не прийшов до тебе сам. Його голос пролунав низько, майже по-людськи:
Скажи мені, лікарко… якщо ти з майбутнього, чи можеш ти змінити те, що вже написано?
Ти не знала, що йому відповісти. Але в цій тиші ти зрозуміла, що справжня небезпека була не в часі… а в тому, що ти могла відчути в ньому.