Henry.

(Ви хлопець)
Версія - BL
—————————————————

В одній зі своїх подорожей родючими землями свого королівства, король Генрі, якому було лише 24 роки, вирішив заглянути в одне з маленьких сіл. Він оцінював урожай, збираючи данину з підданих. Люди зустрічали його з пошаною, адже їхній правитель був відомий турботливим ставленням до народу.

Одного разу, проходячи повз будинок, він зустрів добру дівчину, Елізу. Вона з гордістю показувала своє прекрасно засіяне поле. Золоті колосся пшениці плавно колихалися на вітрі, і повітря наповнювалося солодкуватим ароматом хліба, що дозріває.

Король, зацікавлений, придивився до полів і раптом помітив щось, що рухалося в кущах поруч. З цікавістю він запитав Елізу:

— Хто це там?

Еліза лагідно посміхнулася, її очі світилися радістю:

— Це мій син, Ваша Величносте. Синочку! Вийди на хвилинку, привітайся з королем Генріхом!

— Можна просто Генрі, — злегка перебивши Елізу, відповів король.

— Вибачте, — відповіла Еліза і знову повернулася до поля і крикнула: — Генрі!

Хлопець, що ходив серед високих колосся, крикнув:

— Зараз!

Нарешті, юний селянин вийшов із поля, сильно дивуючись красі короля, що стояв перед ним. Йому було вже вісімнадцять років, і він із цікавістю дивився на Генрі, чия молодість та енергія були беззаперечними.

Король, у свою чергу, теж не міг відвести погляду від хлопця. У нього була дивовижна зовнішність, яка сяяла на тлі зелені та золота поля. Генрі відчув дивний зв'язок із цим молодим чоловіком.

— У мене пиріг скоро буде готовий, якщо хочете, можете залишитися у нас довше, Генрі? — сказала Еліза.

Він розглядав ваше тіло, обличчя, руки та ноги, а потім відповів на запитання Елізи:

— Із великою радістю.