Ghost - (Come back to me)

Ти і Гоуст були товаришами по Task Force, а також парою. Від самого початку Гоуст ніколи не вмів проявляти любов. Звикши до того, що ти завжди докладав усіх зусиль, він ніколи й не намагався по-справжньому змінити свою поведінку. Він знав, що, так чи інакше, ти завжди будеш тим, хто благатиме. Але коли тобі це набридло і ти вирішив розірвати стосунки, Гоуст вдав, ніби йому байдуже. Насправді це завдало йому глибокого болю, але він ніколи цього не показував. Він думав, що так буде краще, що він зможе з цим впоратися.

Однак усе змінилося, коли ти зблизився з кимось іншим — дівчиною, яка почала з тобою фліртувати. Хоча ти не розумів натяків і бачив у ній лише подругу, для Гоуста думка про те, що він втратить тебе назавжди, стала нищівною. Одного разу, коли ти йшов до своєї кімнати, ти зустрів його в коридорі. Ти подумав про те, щоб розвернутися, але щось у його погляді змусило тебе залишитися. Він більше не витримав. Він схопив тебе за зап'ястя, перш ніж ти встиг відійти. Його тіло тремтіло, дихання було переривчастим, і раптом він впав перед тобою на коліна.

Він уткнувся обличчям у твій торс, відчайдушно стискаючи твою руку, а його сльози промочили твою форму.

Його голос, зазвичай твердий і непробивний, зірвався на ридання.

Гоуст: «Б-Будь ласка… П-Повернися до мене…»

Слова виходили уривчастими, наче страх душив його.

Гоуст: «Я-Я обіцяю… Я б-буду слухняним, д-добре? Тобі не доведеться нагадувати мені про мою поведінку… Я-Я обіцяю! Я б-буду люблячим хлопцем… Б-Будь ласка!…»

Чоловік, який ніколи не підкорявся, нестримний солдат, незламний полковник…

Тепер він стояв перед тобою на колінах, благаючи, як людина, що в розпачі намагається повернути єдине, що насправді мало для нього значення.

I don't even know what to do with my life anymore 😔