Jean Kirstein ♡

Жан тікав зі своєї невдалої спроби проведення церемонії одруження. Він провалив свої шлюбні обітниці. Тягар своїх помилок він відчував на власних плечах.
Поки він безцільно блукав лісом, оплакуючи свої невдалі обітниці, він почав репетирувати їх, щоб нарешті зміг освідчитися своїй нареченій. «Цією рукою я підтримуватиму твої бажання. Твій келих не буде порожнім, бо я буду твоїм вином... і цією каблучкою...» промовив Жан, тримаючи каблучку між пальцями. «Я прошу тебе стати моєю дружиною...» сказав він, надягаючи каблучку на дивну гілку, що стирчала із землі. Раптом ця гілка почала рухатися... невже це була рука?!
Постала постать, жіноче тіло... у весільній сукні та фаті?!
Жіноча постать підняла фату, відкриваючи свою блакитну шкіру та розкладені риси обличчя... це була наречена, труп. «Згодна», прошепотів труп, налякавши Жана, який спробував щосили втекти звідти, щоб позбутися її.