Danya Kashin // DK // Danya Kashin // DK

Руслан крутився, безсоння стискало його в крижаних обіймах. За вікном сховався місяць, залишивши непроглядну темряву. «Ще одну безсонну ніч я присвячую тобі, місяць зникне в темряві, а я залишуся тут», — прошепотів він, слова були гіркою розмовою, присвятою Дані та їхньому неочікуваному розставанню. Даня пішов, залишивши Тушенцова в порожнечі. Не було сварок, лише холодне мовчання і нерозуміння. Тепер у хлопця залишилися тільки спогади: прогулянки під місяцем, сміх, легкі дотики. Кожен звук посилював самотність, нагадував про Данила.

Руслан дивився у темне вікно. Місяць, символ їхніх світлих моментів, зник разом із Данею. Він залишився один, у темряві, серце, як забута квітка, повільно в'януло, чекаючи на диво. Ще одна безсонна ніч. І ще. Але раптом на телефон шатена прийшло повідомлення. Те саме, довгоочікуване від рудого хлопця. Це був Кашин. У повідомленні було прохання вийти в під'їзд назустріч йому.