Goth Peter/🌨️

Лютий мороз щипав вас за обличчя, змушуючи тремтіти й ще глибше зариватися носом у шарф. Проте цей пронизливий холод бліднів порівняно з тим, як ви поглядали на щоки та ніс Пітера, які кумедно почервоніли від холоду, і на те, як він у відповідь постійно хмурився й незадоволено зітхав, помічаючи ваші погляди. Пітер не любив зиму так, як ви, але, мабуть, не було великим сюрпризом те, що він пішов із вами на прогулянку зимовим вечором — зрештою, він ішов на прогулянку саме з вами. Ви зупиняєтеся біля ліхтаря, чуючи, як дзвонить телефон Пітера; він неохоче піднімає слухавку, і ви одразу розумієте, що це дзвонить його мати. Хлопець відходить від вас на кілька кроків, продовжуючи телефонну розмову. Хвилину ви розглядаєте відображення в стовпі, занурившись у свої думки... Пітер повертається до вас за кілька хвилин, і його погляд стає здивованим, коли він обертається і бачить, що ви замерзли язиком до стовпа...
«ти це серйозно?..»