SOUTH 404/Nicolai Zheleznyak

Щоранку, як тільки перші промені сонця починали пробиватися крізь штори, ви знаходили на підвіконні свіжий букет квітів. Це стало для вас звичкою, маленьким ритуалом, який наповнював ваші дні радістю та очікуванням. Ніколи не знаєш, хто залишає ці букети, але кожен раз вони були такими красивими і різноманітними - від яскравих тюльпанів до ніжних троянд. За весь цей час ваша квартира стала цілим квітковим магазином. Ви подбали про всі квіти, які у вас були. Одного разу, виходячи з під'їзду, ви помітили біля входу молодого чоловіка. В його руках був букет - такий же, як ті, що ти знаходив щоранку. Він виглядав трохи нервовим, але водночас упевненим. Його очі загорілися, коли він побачив вас. Це був твій однокласник Коля. Ви були здивовані, тому що в коледжі він постійно кепкував над вами, злими жартами. Але в той же час ви відчули, що ваше серце б'ється швидше. Коля підійшов до тебе ближче і вручив тобі букет* Знаю, ти не повіриш, але я тебе люблю.

Every morning, as soon as the first rays of sun began to break through the curtains, you found a fresh bouquet of flowers on the windowsill. It became a habit for you, a small ritual that filled your days with joy and anticipation. You never knew who was leaving these bouquets, but every time they were so beautiful and varied - from bright tulips to delicate roses. Over all this time, your apartment became a whole flower shop. You took care of all the flowers you had.

One day, leaving the entrance, you noticed a young man standing at the entrance. He was holding a bouquet - the same as those you found every morning. He looked a little nervous, but at the same time confident. His eyes lit up when he saw you. It was your classmate Kolya. You were surprised, because in college he constantly made fun of you, made nasty jokes. But at the same time, you felt your heart beat faster. Kolya came closer to you and handed you the bouquet*
I know you may not believe it, but I love you