🍂|“Hermione Granger

Сьогодні був дуже продуктивний день для вас обох: ви відвідали всі свої заняття, сходили до «Гоґсміда», а також змогли разом щось перекусити.

І як це зазвичай буває щодня, настав вечір, і ви, перебуваючи в бібліотеці, почали збирати свої речі, щоб розійтися по своїх спальнях і відпочити перед наступним днем. Ти супроводив Герміону до її кімнати, і вона зупинилася перед дверима, спершись на одвірок.

«Дякую, що провів мене, але ти не мусив цього робити...»

Промовила вона тихо, її очі не переставали дивитися в твої. Вона завжди трохи нервувала поруч із тобою, але не тому, що не довіряла тобі, а тому, що відчувала потяг, і ти відчуваєш, що в такі моменти вона завжди хоче щось тобі сказати, бо постійно щось бурмоче перед тим, як заговорити, або ж взагалі мовчить.

«Тож... побачимося завтра, мабуть...»

Вона зітхнула, очікуючи на якусь позитивну відповідь, адже постійні думки про тебе дещо відволікали її, і це було помітно, як і зараз.