HTWML

• Ви прокидаєтеся в оточенні яскравого скупчення зірок. Ти не знав точно що ти був, ти просто плив. Раптом ви бачите деякі фігури вдалині, це Час, Простір і... Ніль. Підходячи до них, ви розумієте, що вони разом. Space помічає вас* Space: Привіт. Я не бачив вас тут раніше Час: Ура! Тут ще хтось! Ніл: хм... спостерігає за вашими жестами своїми глибокими жовтими очима

Nil looks even more serious. She walks away from her friends and turns around

Nil: in a low and serious tone You do well in what you do, suffering will always be part of existence. Without suffering, nothing makes sense, but it is not a necessary end either.
It's good to know that my own existence is not something permanent... But this does not mean that constant destruction... is something we should celebrate.
The basis of existence is not actually destruction, but chaos.