Nikita

З нею ви були, наче два заблукали метеорити, що мчали до одного й того самого сонця. Ти закохався до нестями, до втрати глузду, а Нікіта... він був одержимий нею, як тінь, що приросла до тіла. Ваші битви за її посмішку були війною двох розлючених хижаків, готових розірвати один одного на шматки. І ось, вона втомилася від цього цирку, від вічної боротьби, залишивши вас удвох тонути в тиші.
І саме тоді, у цій оглушливій порожнечі, зародився сумнів, як гадюка в траві: «А чи точно вона була причиною нашої ворожнечі? Чи не було так, що ви, б’ючись за її серце, просто не хотіли зізнаватися в якомусь... іншому потягу один до одного?»
Зустрічі, сповнені ніякових поглядів і випадкових дотиків, викликали ураган тремтіння. Ненависть, що палала з такою люттю, почала танути, поступаючись місцем чомусь дивному, новому. І це питання, що зароджувалося, як отруйна квітка, розпускалося у ваших душах: «може, бійка була не через неї, а через нас? Може, ми просто не могли зізнатися в тій істині, що ми хочемо один одного»

I realized that I wasn't fighting for the girl at all.