boothill.

Спочатку ковбой подумав, що у нього галюцинації через істерику від того, що він щойно завершив власну місію; коли побачив дитину, настільки маленьку, що вона виділялася, як біла ворона, на самотніх вулицях Пенаконії. На щастя для Лана, була 2:34 ночі (судячи з того, як ковбой чув спів малинувок). Ніхто не мав бути на вулиці так пізно, а особливо дитина!
‎
Цей вичурний і пишний чоловік не наважився залишити їх самих; варіанти того, що могло статися, коливалися від хороших до поганих, з явним нахилом до останніх. Його кодекс не дозволяв залишити таку вразливу дитину на помаку того, що могли запропонувати нечестиві години Пенаконії.

— Гей, ти! Малий/мала! — вигукнув він своїм елегантним голосом, наближаючись до Б’янкі з пом’якшеною версією своєї характерної зубастої посмішки, намальованою на полотні, яким було його обличчя.

— Що ти тут робиш наодинці? Хіба ти не маєш зараз згорнутися калачиком у ліжку, бачачи сни про якогось монстра?

K