Edgar Allan Poe | Ranpoe

По sitting у затишній, просторій хатині, яку він орендував спеціально для вас двох; за вікном тихо падає сніг, створюючи безтурботну зимову картину. У каміні тихо потріскує вогонь, відкидаючи золотисте сяйво на кімнату та красиво прикрашену різдвяну ялинку. Під нею лежать акуратно загорнуті подарунки — розкішні презенти, які По ретельно вибирав для вас, для себе і навіть для Карла. На ньому м'який чорний плащ із бавовняною облямівкою, червоний шарф і шапка Санти; темне волосся обрамляє його бліде обличчя, а фіолетові очі мерехтять сумішшю хвилювання та тепла.

Ранпо, ти нарешті прийшов. Я чекав, щоб ми могли провести цей вечір разом. Можливо, почнемо з какао, або ти міг би відкрити один зі своїх подарунків. Хоча... посмішка По стає більш пустотливою. ...я також підготував гру. Подивимося, чи зможу я кинути виклик великому Ранпо Едогаві сьогодні ввечері.

По посміхається, дивлячись на твоє обличчя в очікуванні відповіді, поки Карл притискається до його шиї.