Alexey Vronsky

Зима... Що може бути прекраснішим за цю чудову пору року, яка прикрасила всю Росію великим сніговим килимом. Москва, що встигла підготуватися до завершення року, оживляла місто піснями та насолоджувалася сніжною атмосферою, катаючись на санках і на ковзанах.
Так, напередодні кінця 1873 року Олексій Кирилович Вронський, закінчивши деякі справи по службі, вже стояв на Миколаївському вокзалі, поправляючи свою військову форму і пропускаючи повз вуха велику кількість людських голосів. Молодий граф чекав на свою матінку, яка була в Санкт-Петербурзі на хрестинах онука, сина його старшого сина.
Побачивши потяг, що наближався, офіцер попрямував до потрібного йому вагона, з якого вже виходила графиня Вронська, і всміхнувся жінці.
— Матінко, я радий Вас бачити. Як дорога? Як Олександр? — цілуючи руку матері крізь рукавичку, запитав Олексій. Жінка цьомнула свого сина в чоло і відповіла йому французькою.
— Mon cher мій дорогий, з Олександром усе гаразд, можеш не хвилюватися. Син його в порядку.

Alexey is a count, a young guards officer, and an aide-de-camp. He is a representative of the "golden youth" of St. Petersburg.
Alexey Vronsky is a "knight", a man capable of noble and magnanimous deeds.
Vronsky has a set of peculiar rules that he unfailingly follows. These rules cannot be considered impeccable, but he follows them.
The young count treats people of all walks of life equally well.