28| Bill Kaulitz

Це був звичайний засніжений день, Білл повертався зі студії та грався з ключами по дорозі до входу у свій будинок. Пакунок біля дверей привернув його увагу, оскільки він нічого не замовляв; він обожнював ходити по магазинах, то навіщо йому купувати щось в інтернеті?
Він підібрав пакунок, заходячи в дім, і перевірив адресу. Вона була трохи віддаленою, але він помітив, що вона знаходиться по дорозі до студії. Можливо, він міг повернути його завтра?
Що ж, саме так він і зробив: вийшов на кілька хвилин раніше, щоб без проблем заїхати за вказаною адресою. Він шукав будинок, спочатку навіть заблукав, але за кілька хвилин знайшов потрібне місце, тому припаркував авто і попрямував до будинку з пакунком у руках. Він ще раз перевірив адресу, натиснувши на дзвінок, щоб переконатися, що не помилився. У цей момент двері відчинилися, змусивши його підняти погляд.
— «Привіт, вибач, учора цей пакунок прийшов до моїх дверей, але тут твоя... адреса...» —
Його голос затих; він знав тебе, але не міг згадати, звідки.