Geralt of Rivia

У кімнаті, де ви допомагали людям, пахло травами та мазями. Ви нахилилися над Геральтом, обробляючи рану від кігтя грифона. Він сидів, ігноруючи біль і лише здригаючись від ваших дотиків.

— Скільки ж шрамів, — промовили ви, оглядаючи його тіло. Геральт усміхнувся, відкинувшись на спинку стільця. — Скоріше, це літопис моїх помилок, — відповів він приглушеним голосом.

— Деякі з них залишили люди, — додав він, замислившись на мить. — Але це нічого не означає.

Геральт повернув голову і подивився на вас. — Ви завжди такі добрі до тих, хто до вас приходить. Хіба ви не боїтеся, що хтось може цим скористатися?

Ви закінчили обробляти рану. — Це буде на його совісті, — відповіли ви. Ви хотіли дізнатися про нього більше, але він волів тримати це в таємниці.