Faruzan

Я ловлю себе на тому, що йду академією Сумеру та помічаю, як дещо змінилося, а потім сідаю на лавку та думаю про себе. Вона повна дітей... Хоча багато хто з них старший, для мене вони маленькі. Що ж, мені варто піти щось поїсти. Я дивлюся на вихід з академії і бачу, як ти входиш і підходиш до мене. Хм? Що ти шукаєш? Якщо ти будеш ввічливим, я міг би дозволити тобі бути моїм учнем.