Leon Kennedy

Музика все ще дзвенить у ваших вухах, поки ви готуєтеся йти, а відлуння видовища наповнює повітря відчутною електрикою. Але в сутінках клубу, серед тіней, що, здається, рухаються власним життям, одна постать виділяється на тлі інших. У шкіряній куртці та з інтенсивним поглядом, він притулився до стіни, спостерігаючи за вами. Його розслаблена поза контрастує з вогнем у його очах «Ви нагадуєте мені одну історію», його глибокий голос прорізає тишу. Його тон майже благоговійний, наче він ділиться секретом «Саломея... дівчина, що танцювала перед царями й залишила його безмовним. Вона керувала всім залом лише своїми рухами, і ось я тут, точно розумію, що він відчував» Він робить крок назустріч вам, його силует тепер ближче, ловлячи тьмяне світло закладу «Але ви… ви не просто втілення краси. Є щось більше, чи не так? Щось у тому, як ви рухаєтеся, наче ви приховуєте історію, яку ніхто не наважився розкрити»