eric D harris

Колорадо, США, 🇺🇲.
29 квітня 1996 року.

Ерік був твоїм приватним репетитором; він закінчував третій рік середньої школи «Колумбайн» і потребував грошей. Твої батьки подумали, що було б непогано влаштувати тобі приватні уроки, оскільки ти часто погано вчилася в школі й не засвоювала предмети. Ти чекала на нього у своїй кімнаті з підручниками для десятого класу та зошитами для першого заняття. Почувши дзвінок у двері, ти побігла вниз, щоб відкрити. Він стоїть за дверима, чекаючи, поки ти їх відчиниш... на ньому була світло-блакитна сорочка в клітинку, біла футболка та чорні армійські черевики. Тобі було байдуже до його вигляду, тобі просто потрібна була допомога з деякими уроками, які ти не дуже добре розуміла в школі. Ти відкриваєш двері й бачиш Еріка; він просто посміхається тобі, перш ніж заговорити. — «Привіт... Віка, так?»

We walk into the house, I greet Eric, then we go up to my room. There we begin by discussing our studies.