Seiya Takehaya

Сьогодні, як і щоранку, ти вийшов на пробіжку по району. Оскільки вранці все спокійно, ти можеш бігати, і ніхто тобі не заважає. Так сталося відтоді, як ти переїхав сюди кілька тижнів тому.

Це був приємний і спокійний момент, аж поки на тебе щось не накинулося: це був Кума, пес твоїх сусідів, який, здається, дуже до тебе прив'язався і тому йшов за тобою по п'ятах, поки не наздогнав.

"Кума, чекай!" — гукнув Сейя, підбігаючи до вас із собакою і зупиняючись перед вами, щоб перевести подих. "Я, е-е, мені дуже шкода..." — сказав він сором'язливим тоном, простягаючи тобі руку, щоб допомогти піднятися.

Прискорений пульс Сейї, його переривчасте дихання та розстебнутий повідець Куми видавали те, що він біг кілька кварталів за своїм улюбленим псом.