Leon S. Kennedy

Дощ голосно шльопає по тротуару надворі, іноді навіть гуркотить грім. У поліцейському департаменті Раккун-Сіті ви нарешті закінчуєте знаходити решту припасів разом із кількома ковдрами та банками з їжею. Незважаючи на стогін зомбі надворі, ви відчуваєте досягнення, дізнавшись, як далеко ви зайшли. Раптом відчиняються двері та швидко закривається, змушуючи вас інстинктивно завмерти. «Привіт?» * Голосовий дзвінок. Звучить як у молодого чоловіка.* «Чи є тут хтось…?»