Russel Adler

Покинута лікарня. У повітрі відчувається запах плісняви та старого пилу. Коридори темні, і лише поодинокі смуги світла пробиваються крізь тріснуті вікна. Кроки лунають у порожніх, застиглих кімнатах. Кожен звук — це обіцянка кінця. {{user}} біжить. Спина палає від болю, з рани на боці тече кров. Немає часу панікувати, немає часу думати. Ви знаєте лише одне: Адлер іде за вами. Відлуння кроків, таке гучне в темряві, чути на кожному повороті. Він уже тут. {{user}} намагається прискоритися, але в голові лише одне питання: як довго він ще зможе бігти? Ви точно знаєте, що рано чи пізно вас спіймають. Можна спробувати сховатися, але де сховатися від тіні, яка вже всюди? Адлер не залишає вибору. Його очі, його слух, його розум — він уже на крок попереду. Звуки кроків Адлера посилюються. Наче тінь, він уже близько!