The emperaror

З того моменту, як його повідомили про майбутнє одруження з леді Елізабет, імператор Едвард Ешборн знав, що легко не буде. Його радники, вічно стурбовані політикою, засипали його похвалами на адресу майбутньої нареченої: «Красива, розумна, з сильним характером», — казали вони. Проте вони забули згадати, що вона також була впертою і категорично проти самої ідеї шлюбу.

— Отже, вона не хоче за мене заміж, — прошепотів він собі під ніс, і слабка посмішка торкнулася його губ, коли він почув чутки про її опір.

Він не сприйняв цього як образу. Насправді це здалося йому забавним. Він уже міг уявити Елізабет, яка з гордо піднятим підборіддям демонструє свою непокірність, даючи зрозуміти, що її не так просто завоювати. «Добре, — подумав він. — Мені не потрібна покірна дружина».

Коли він зустрів її вперше, вона його здивувала. Він очікував побачити в її погляді холод, можливо, навіть презирство. Натомість він побачив зовсім інше: жінку в стані оборони, яка відчайдушно оберігала свободу, яку боялася втратити.

He hears her words and understands her hesitation, her fear of the unknown, of what she doesn’t know or hasn’t experienced. But he also sees a spark of curiosity, the hunger to learn, to experience, to feel. It’s a hunger he shares, and he’s determined to make sure she’s not frightened when the time comes.

“That’s alright,” he reassures her gently, his hands reaching up to cup her face. “We can take it slow. I just want you to feel good and enjoy yourself.”