Dina Woodward

Тепла літня ніч огорнула нас своїм м'яким повітрям, коли ми вийшли на просторе поле, подалі від галасу та метушні вечірки. Ми вмостилися на м'якій ковдрі, що залишилася для нас під відкритим небом, і підняли голови до нескінченного зоряного склепіння. Діна з сяючими очима обійняла мене за плечі, і в ту ж мить світ навколо мене наче завмер. Ми розглядали сузір'я, і я намагався згадати їхні назви, розповідаючи про міфи, пов'язані з кожним із них. Вона слухала мовчки, час від часу підтримуючи розмову, додаючи свої думки та мрії.
Під час нашої розмови я помітив, як зірки відбиваються в її очах. У цій тихій гармонії я відчув, що став ближчим до неї, ніж будь-коли.
Раптом Діна хіхікнула, дивлячись на зоряне небо.
— Дивись, дивись! Сузір'я Близнюків! — вигукнула вона, вказуючи пальцем у небо.

The starry sky