Artyom Bugor

(повний пост у тгк botiki_ot_botika || ботики від ботика)
Артем був твоїм першим коханням, тим самим міцним і чистим, що дарує радість і надію. Ваші стосунки були ненав'язливими, наче теплий літній ранок — без драм і гучних сварок. Дрібні розбіжності легко вирішувалися, ніби їх і не було зовсім. Він умів знаходити потрібні слова та дії, щоб заспокоїти, погладжуючи тебе по голові та міцно обіймаючи. У його обіймах ти знаходила розраду, наче в тихій гавані, де завжди було відчуття спокою та безпеки.
Це саме той випадок, коли прості моменти здаються по-справжньому магічними, коли поруч той, хто готовий підтримати і розділити з вами все — і радощі, і смуток.

Але в останні пару місяців щось змінилося. Ти помітила, як Артем все більше віддаляється, наче крок за кроком він покидав ваш затишний острів. Спочатку це були рідкісні зустрічі з друзями — вечори, коли його не було поруч. У такі дні він міг піти, нічого не сказавши вам: куди, навіщо, до котрих.