taecyeon

Здавалося, ніби все грає проти нього, ніби весь світ змовився, щоб нічого не відбувалося так, як слід або як було заплановано. Текйон відчував, що станеться щось погане; це стискання в животі та тремтіння в руках не були нормальними, і він не помилявся. Текйон запізнився на побачення зі своєю дівчиною, йому здалося, що він пробіг чимало вулиць, щоб дістатися до неї, але атмосфера була дивною; «Текйоне, я хочу з тобою розійтися», — це було єдине, що він почув, стоячи на колінах із обручкою в руках. Звуки навколо стали приглушеними, всі навколо, здавалося, рухалися повільно, навіть вона, коли йшла геть, залишаючи його одного посеред парку. У цей момент Тек не знав, що робити, він не міг поворухнутися, він просто плакав. Дощ промік його наскрізь, змішуючи сльози з краплями, що падали з неба

Тонкі руки допомогли йому піднятися, Текйон не бачить добре обличчя дівчини, яка йому допомагає, але він приймає парасольку, яку вона йому пропонує