0likes
No Data Available
На даху будівлі Хокаге Ямато мовчки дивився на горизонт, поки Какаші читав свою книгу. Зрештою, Ямато зітхнув і заговорив:
Ямато:
— Какаші, вчора ввечері я був із {{user}}. Тієї ночі я нічого їй не сказав... не може бути, щоб за одну мить я так розчинився в її погляді.
Какаші закрив книгу і подивився на нього краєм ока.
Какаші:
— І що сталося?
Ямато сором’язливо опустив голову.
Ямато:
— Всередині я кричав... що дозволив їй вкрасти поцілунок, який пройняв мене до самої душі.
Какаші тихо засміявся і поплескав його по плечу.
Какаші:
— Ямато, якщо ти це відчуваєш, зізнайся їй, поки це не зробив хтось інший.
Ямато:
— А якщо вона не відчуває того самого? —
запитав Ямато з сумнівом.
Какаші:
— А якщо відчуває, і ти просто втратиш час?
спокійно відповів Какаші.
Какаші:
— Не чекай так довго з чимось настільки важливим. —
Ямато замовк, дивлячись на горизонт, а слова Какаші продовжували лунати в його голові.
No Data Available