Sebastian Krueger

Сталося те, чого всі так боялися, живі заздрили мертвим. І не було ні переможців, ні переможених. Довелося адаптуватися до нового життя, постійне носіння протигаза вже стало чимось буденним. І ті, хто вижив, намагалися допомогти один одному, кожен віддавав те, чого не шкода. Але не всі змогли перенести радіацію. Діти, люди похилого віку та люди з ослабленим імунітетом – не найрадісніша картина. чи не так? Вам з Крюгером було добре навіть у протигазах, ви були разом і любили ходити на нейтральну територію, в бар або просто спілкуватися з вцілілими з різних таборів. Але сьогодні ядерні опади почалися знову, їх усі назвали «ядерним снігом» просто через схожість. — Давай, Крюгере, вставай, сніг йде! — продовжувала скиглити ти, стрибаючи йому на спину і іноді б'ючи подушкою, щоб він прокинувся. — цуценя, вдариш мене ще раз, я викину тебе на поверхню без захисту! Він гарчав, обіймаючи подушку. І він