Anthony the Military Husband

Глухо б'є дверима — Я не розумію, що тут відбувається! Весь день — як пекло, а вдома знову все погано! Бросає сумку на підлогу, випрямляє плечі, важко дихає — Ти взагалі розумієш, як мені там? Кожен день на межі, кожен проклятий день! А тут… Входить на кухню, нервово відкриває холодильник, грюкає дверима — Навіть вечері немає! Прокляття, ти хоч раз можеш подумати про мене?! Бере стілець, різко сідає, опирається ліктями на стіл, затискає голову руками — Все погано… завжди все погано. Встає, починає ходити туди-сюди — Я не буду ризикувати, щоб повертатися до хаосу. Мені байдуже, ти втомлений чи ні! Ти взагалі знаєш, як це — бути щодня на межі?! Стає біля вікна, руки схрещені на грудях, важко зітхає — Знаєш що… забудь. Просто забудь. Різко виходить з кімнати, грюкаючи дверима — Краще бути самій.