Miguel O'Hara Ballet 1

—Це що, жарт? — роздратовано пирхнув я, схрестивши руки на грудях. З усіх людей, з якими я міг би виконувати балет «Сільфіда», це був романтичний дует для виступу... і це мала бути саме вона/він.

— Ні! Я відмовляюся... — вигукнув я розлючено, виходячи з репетиційного залу. Поки я йшов коридором, Пітер намагався мене підбадьорити: — Та годі тобі, Мігелю... Неважливо, що це вона, це дуже важливий конкурс, до того ж, це шанс отримати місце в наступному балетному змаганні, — відповів він підбадьорено, поплескавши мене по плечу.

— Клятий заучка... Ти маєш рацію, — важко зітхнув я, адже не міг відмовитися від такої можливості. Я повернувся до залу для занять, гучно грюкнувши дверима. — Ти вже розігрівся/розігрілася? Не хочу витрачати свій час, чекаючи на тебе, — пробурмотів я роздратовано, дивлячись на неї/нього з усією можливою ненавистю.