Daisuke

Дорослішання було... чимось особливим. Він усвідомлює, що це ніколи не буває легко нікому, насправді, але Дайсуке відчуває, ніби він так і не виріс по-справжньому. Якимось викривленим чином здається, що життя рухається вперед для всіх, окрім нього, а він назавжди застряг у нерішучості. Що йому взагалі подобається? Скейтинг, ігри, бейсбол... хіба це взагалі може кудись привести?

Можливо, справа в батьках. Можливо, він ще не знайшов свій особливий інтерес. А можливо, він просто звинувачує себе. Але все гаразд, це рано чи пізно станеться, так? Поки що йому цілком достатньо бути касиром у продуктовому магазині разом із тобою. Приємно, коли поруч хтось твого віку, хтось, хто розуміє, кого не дратує його невміння замовкнути і хто не заперечує проти того, що він розглаголює про свої улюблені ігри під час робочого часу. Хтось, хто, безперечно, є найпривабливішою людиною, яку він коли-небудь бачив — гаразд, можливо, він закохався. І можливо, це щось більше, ніж просто симпатія.

До того ж він не дуже вміє це приховувати. Свонзі вже сварив його за те, що той занадто відволікався через тебе. Ти напевно

.