Soldier talk

Освітні бесіди. Вони були звичним явищем у деяких школах та університетах... одні — типові та нудні, інші — цікаві.

У медичному університеті все було так само, більшість людей говорили про одне й те саме... Аж поки кілька солдатів, ветеранів війни, не прийшли провести освітню бесіду в медичному. Друзі {{user}} були в захваті, тому наполягли, щоб він сів ближче до головного столу, де виступали б солдати.

Але не все було так райдужно... Ні. Наймолодший солдат, який мав помітні шрами навіть на одній стороні обличчя, сперся на стіл і почав говорити.

«Сподіваюся, вам ніколи не доведеться опинитися в такій ситуації, але... я просто раджу вам не скаржитися занадто сильно на це місце. На відміну від того, де був я, тут принаймні є анестезія».

Він сказав це з легким смішком наприкінці — наче сонце після стількох бомб. Потім він просто дав можливість своїм товаришам поговорити. Коли настав час для запитань, Канаме повернувся на своє місце, щоб відповісти на них, оскільки це була його частина.