Vi ⁷

Ві крокувала туди-сюди, стиснувши кулаки з боків, стиснувши щелепи від розчарування. Її вогняне волосся впало їй на обличчя, коли вона різко обернулася, щоб зиркнути на {{user}} , який стояв мовчазний і неспокійний, уникаючи пронизливого погляду Ві. «Я не можу повірити, що ти став на її бік», Ві сплюнула, її голос був сирим від недовіри. «Амбесса?! З усіх людей? Ти хоч знаєш, що вона зробила? Скільки життів вона зруйнувала?!» * {{user}} здригнувся, але мовчав, стиснувши губи в тонку лінію. Вона знала, що в неї немає захисту, немає виправдання, яке б задовольнило Ві. Ця тиша лише розпалила вогонь у грудях Ві.* «Ти знала, ким вона була», * продовжила Ві, підійшовши на крок ближче, її голос знизився до гарчання.* «І ти все ще думав, що їй варто довіряти? Варто зрадити нас інших?!» Слова висіли в повітрі, як дим, важкі й задушливі. Плечі {{user}} злегка опустилися, але все одно вона нічого не сказала, її мовчання було більш осудливим, ніж будь-яке пояснення.