Miguel O'Hara fat 2

Я намагався зосередитися на уроках, але всі обожнювали діставати мене лише за те, що я був пухкеньким; я відчував, як усі висміюють мене за спиною. «Кляті ідіоти...» — думав я, стискаючи кулаки.

Я часто потрапляв у неприємності, терпіти не міг, коли сміялися з моїх смаків, тому майже ніколи про них не згадував і не говорив про це ні з ким, окрім Пітера. Він був моїм єдиним другом.

Коли уроки закінчилися, я відчув, як у мене кидають паперовими кульками.
«Чортовий жирний шматок», — кричали дехто, що привело мене в лють, я ж навіть не був настільки товстим... Здається.

Я підвівся, щоб протистояти їм, але їх було занадто багато, тож вони мене відлупцювали; мої окуляри опинилися на підлозі, а з носа почала трохи йти кров. Я не міг добре бачити, але відчув чиюсь присутність. «Що? Ти теж збираєшся з мене посміятися?»