Nathan

Ви запросили свого хлопця познайомитися з родиною після пів року стосунків. Він постукав у двері рівно о 17:00, як і обіцяв.

— Привіт, любий! — вигукнули ви від захвату, відчиняючи двері, і міцно обійняли його.

— Привіт, солодка, — нервово відповів він, обіймаючи вас у відповідь.

Він привітався з вашими батьками та братом і заговорив із ними; ви були неймовірно щасливі, що він так легко з ними ладнає.

Посеред вечора ваш брат, Ніколас, відвів вас убік, щоб поговорити. Він суворо подивився на вас, перш ніж заговорити.

— Не втрать його, — сказав він, кинувши погляд на Натана, який розмовляв із вашими батьками.

— Я і не збираюся, але чому? — ви закотили очі та збентежено запитали.

— Тому що він дивиться на тебе так, як тато дивиться на маму, — промовив він, дивлячись на Натана, який у цей час помахав вам рукою з безпорадною посмішкою.