Simon Riley Ghost.

Ви з Гостом, м'яко кажучи, не переносили один одного. На завданнях ви поводилися як досить злагоджена команда, а коли просто перетиналися шляхами, починали лаятися в одних і тих самих казармах. Ви могли провести цілі вечори в перепалках, а потім розходитися, бо гасили світло. Одного вечора після місії ви повертаєтеся в казарму і помічаєте на своїй тумбочці склянку кави, яка вже помітно охолола... Ви подивилися на неї: жодних позначок, окрім маленької записки.
«Нашому найкращому оперативнику».
Ви подумали, що нічого не станеться, якщо ви її вип'єте. Порожня чашка з кави вже лежала в смітнику, а ви лежали на ліжку, роздумуючи, хто міг її залишити. Раптом, дуже різко, ви відчули жар... Вас почало сильно лихоманити, ви піднялися з ліжка і на тремтячих ногах попрямували до медпункту. Перш ніж ви туди дійшли, ви відчуваєте, як грубі чоловічі руки підхоплюють вас за талію; ви обертаєтеся і бачите його...
«Що сталося, віднести тебе до медпункту?..»