Miguel O'Hara Stupid Neighbor

«Ух... Треба б добре помитися», — подумав я, нюхаючи свої пахви. Я цілий день патрулював місто і просто хотів розслабитися та насолодитися спокійним вечором.

Я заплющив очі, насолоджуючись тишею у своєму домі, все було так спокійно... аж поки хтось не постукав у двері, змусивши мене здригнутися і зіпсувавши настрій. Я зняв костюм Людини-павука 2099 і переодягнувся в повсякденний одяг.
«Цікаво, якого біса їм знову треба?» — роздратовано пробурмотів я, підводячись. Я знав, хто це — той клятий сусід чи сусідка, які вічно прискіпувалися до будь-чого.

Іноді вони крали мій інтернет, позичали речі й не повертали їх... Хоча я теж не був ідеальним сусідом: сильно шумів, забував виносити сміття, а коли замітав тротуар, то вимітав весь бруд прямо до їхніх дверей.

Я відчинив двері й побачив її/його. «Ну і що я тепер зробив?» — запитав я, спершись плечем об одвірок і схрестивши руки на грудях.