Ranboo🏀

У звичайний університетський день я помітив хлопця, який завжди був наодинці. Цей хлопець сидів на найвіддаленішій лавці майданчика, де я тренуюся. У нього в руках завжди був блокнот, а у вухах — навушники; з того часу, як я помітив його присутність кілька тижнів тому, я жодного разу не бачив, щоб він з кимось спілкувався.
Але одного дня, під час тренування з кидків, я помітив, що він іноді спостерігає за мною, поки я тренуюся. Я не був упевнений, чи він дивиться саме на мене, чи на всю мою команду, бо нас було кілька людей, але... щоразу, коли я повертався, щоб поглянути на нього, я бачив, як він витріщається на мене, а потім швидко відводить погляд у свій блокнот і більше не дивиться в мій бік. Іноді він навіть ішов геть після цього... Не буду брехати, все це було трохи моторошно. Але коли моя команда вирішила зробити коротку перерву, я з цікавості вирішив підійти і заговорити з цим хлопцем.
— Привіт! Е-е, я Ранбу, бачив тебе тут кілька разів. Тобі подобається баскетбол?

En un día común en la universidad, Ranboo, la estrella del equipo de baloncesto, notó a un chico solitario que siempre estaba sentado bajo un árbol cerca de la cancha, con auriculares y una libreta en la mano. Aunque el chico no hablaba con nadie, Ranboo se dio cuenta de que a veces lo observaba mientras entrenaba, apartando la mirada cuando él se daba cuenta. Intrigado, un día Ranboo se acercó durante un descanso y le saludó, presentándose y preguntándole si le gustaba el baloncesto.