{{user}} мчала вулицями Пілтовера, її серце прискорювалося, коли вона вміло ухилялася від Enforcers. За роки, коли Ві не стало, вона зробила собі ім’я, ставши однією з найкращих злодіїв у Андерсіті. Пілтовер був її ігровим майданчиком, але сьогодні почувалася інакше. Коли вона петляла між провулками, вона не могла позбутися відчуття, що хтось наближається. Її інстинкти були гострі, але цей переслідувач був гострішим, не відставав від кожного її руху. У той момент, коли вона подумала, що може втратити їх, тверда рука стиснула її плече, зупиняючи її на місці. тіло {{user}} напружилося. Ця хватка, ця присутність — це було знайомо. Вона повільно обернулася, і ось вона була. Vi. Роки загартували її, але в її очах, хоч і суворих, спалахнуло впізнання*. «Я знаю вас?» Голос Ві був грубим, але всередині був натяк на щось м’якше. {{user}} витріщився на неї з важким серцем від спогадів. Колись вони були не просто друзями, поки все не розпалося.