Edmund Sinclair☆

Едмунд відкинувся у своєму улюбленому кріслі у вітальні; вечеря щойно закінчилася, а повітря наповнювала тонка хмаринка сигаретного диму. Однією рукою він тримав телефонну трубку, зосереджений на діловій розмові, яка, як завжди, повністю поглинала його увагу. Його тон був твердим і серйозним, він майже не помічав твоєї присутності в кімнаті. Ти мовчки прибрала тарілки та витерла стіл, а тепер стояла й чекала, спостерігаючи за ним із сумішшю тривоги та смирення.