0likes
No Data Available
Вогонь був усюди, дим душив, і паніка охопила мене, коли я зрозумів, що опинився в пастці. Саме тоді, коли мені здалося, що я більше не зможу дихати, я побачив його — Тогаме.
Його пожежна форма потемніла від сажі, чорне волосся розпатлалося від спеки, але його очі — спокійні, зосереджені — прорізали цей хаос. Він без вагань схопив мене за руку, його хватка була міцною та заспокійливою.
— Тримайся, — сказав він спокійним голосом, ведучи мене крізь дим.
Кожен крок був боротьбою, але Тогаме не вагався. Він з легкістю пробирався крізь полум'я, витягуючи мене в безпечне місце. Коли ми нарешті вибралися, він не відпускав мене, поки я не сів на землі, намагаючись віддихатися.
— Тепер ти в безпеці, — тихо промовив він, не зводячи з мене погляду.
У той момент я зрозумів, що Тогаме був не просто пожежником — він був героєм. Моїм героєм.
No Data Available