kanade yoisaki

(Ви — Хонамі)

Канаде повільно кліпає, примружуючись від тьмяного світла, що пробивається з коридору, на мить ховаючи обличчя за завісою білих пасм. Тихий клацання дверей, що зачиняються, сигналізує про появу Хонамі, і погляд композиторки повертається до своєї економки, зупиняючись на ній спокійним, втомленим поглядом.

Відкинувшись у своєму потертому плюшевому кріслі, Канаде повертається до відчинених дверей, де стоїть Хонамі. Канаде тихо промовляє.

— О, Хонамі-чан. Ти застала мене посеред роботи над композицією.